Футляр для окулярів

Що тут скажеш - ось він:

І саме отак, на клавіатурі ноутбуку, він вранці 14 лютого зустрівся зі своїм володарем. А всередині була маленька валентинка. Для чоловіка і друга, з яким ми разом уже 17 років.

Від його захопленого і вдячного погляду в моєму серці розтеклося приємне тепло. І одразу пройшла втома після ночі, яку я провела з цим футляром, вручну зшиваючи деталі.

Окуляри - річ крихка, тому всередині кожної деталі - дуже цупкий картон, товщиною 2 мм. Лише та частина, що служить кришкою, залишилася без твердої вставки, щоб легше згиналася.

Бокові деталі я просто обклеїла, для внутрішньої сторони взяла фетр, бо його край не потребує обробки. Зшивала деталі встик, потаємним швом.

А матеріалом для футляра послужили старі джинси. Тканина міцна, сама по собі вже цікава. Я ще оздобила її  різними видами машинної строчки. Здається, вийшло дуже пристойно.

Коли нічого одягнути...

Коли нічого одягнути, хапаєш те, що трапляє під руку, і ніколи не знаєш, що з цього вийде...
Була у мене така ситуація на початку лютого... Зустріч випускників, 30 років після школи. Хочеться виглядати стильно, але без пафосу. Їхати треба кілька годин поїздом - треба, щоб було зручно і одяг не зім'явся. Надворі ще холодно, а в ресторані - невідомо як. Отже, потрібно щось, що легко знімається та одягається, але не займає багато місця, бо - з корабля прямо на бал...
Тому за кілька годин до від'їзду чорний гольф, дещо пошкоджений і тому закинутий далеко, розпрощався з рукавами, перетворившись на топ. З пяти пар чорних штанів знайшлися такі, що на даний момент підходили за розміром та стилем. Не вистачало якоїсь родзинки, що підтримала б колір блузона. І я стала шукати щось-невідомо що у своїх численних коробочках. Знайшлися огранені чорні намистини різного розміру, срібна парчова стрічка, товсті капронові нитки чорного та зеленого кольору, кілька котових срібних пелюсток, срібні тичинки і величезна чорно-біла намистина з чудернацьким візерунком.

Що з цього має вийти, я слабо уявляла. Але відміряла по два метри стрічки та ниток, складених вшестеро, заплела їх у довгу пласку косичку, на кінцях закрутила вузлики, на зелені нитки нанизала намистинки. З одного краю получилися намистинки більші (9 мм), з іншого трохи дрібніші (5 мм). Отже, пасок готовий.

Сплела ще одну косичку, тільки коротшу, з'єднала кінці, місце з'єднання прикрила срібною трилистою квіткою. Серединкою квітки стали такі ж намистинки, як і на паску, але доповнені срібними тичинками. Завершила цю футуристичну композицію велика важка намистина.

Все, Попелюшка зібралася на бал! ;-) ))) 

Бантики-валентинки

Для неймовірно чудових, дууууже неспокійних і невсидющих, надзвичайно впертих, але найулюбленіших моїх дівчаток я приготувала такі валентинки, які їм би завжди хотілося мати з собою. Точніше, приколоти собі у волосся. Валентинки-бантики. Сердечка тут є тільки на стрічечці, до того ж дуже маленькі. Але вони виглядають такими незвичайними - молочно-білі та шоколадні на модному кольорі запиленої троянди.

Щоправда, до таких бантиків потрібні відповідні зачіски. Я навіть спромоглася щось таке святково-урочисте зобразити на їхніх головах, користуючись тим, що голови зафіксувалися біля компютерної гри і не крутилися на всі боки )))

Плекаю надію, що з такими прикрасами та такими бантами вони хоч трохи вгамуються і спробують поводитися, як принцеси на балу )))))))))))))))) Аж самій стало смішно, бо скільки ураган не прикрашай, він залишиться ураганом...

Мої кавові валентинки

День Святого Валентина увійшов у наше життя разом з іншими західними традиціями. Це гарне і добре свято. І не треба рюмсати, якщо у когось немає тієї особливої людини, що дарує відчуття закоханості. Адже завжди є друзі, рідні - кожному з них безперечно належить особлива частка нашого серця.
І цього року я зробила валентинки для особливих жінок, серця яких відкриті для інших. Вони з'явились у моєму житті завдяки дітям, бо одна вчить їх танцювати, а дві інших - мами їхніх подружок. І вони щиро дарують доброту і радість тим, хто з ними поруч.
А я подарувала їм символічні сердечка, троянди і аромат кави.

 Валентинки схожі, але все ж таки відрізняються, бо ніколи не можна сказати, як ляже нитка для візерунка, як буде виглядати та чи інша квітка...

 А про валентинки для своїх самих любих я розповім трохи пізніше ;-)

Бузок цвіте тоді, коли в душі весна

Колись побачила на YouTube надзвичайний майстер-клас про створення бузкової гілочки, і з того часу вона не давала мені спокою. Я дуже вдячна автору цього МК за чудову ідею.
Шістдесят крихітних квіточок зі стрічки шириною 10 мм робилися досить довго, уривками, десь в дорозі або під час дитячих тренувань. Але ось він, мій бузок:

Листочки я зробила по-своєму. Верхні зубчики заколки прикрила стрічкою, щоб не сильно чіплялися за волосся. Гілочка вийшла довжиною 8 см.
Всім весняного настрою!