Спогади про подушки

Був у моєму житті період, коли мене запрошували до участі у телепередачах, пов'язаних з декоруванням інтер'єру. Передач таких було небагато, але було приємно бачити своє обличчя на телеекрані.
Що цікаво і навіть трохи дивно - кожного разу ці запрошення були раптовими і нагадували дзвінок у швидку допомогу. Бо у команди "Чотирьох стін" щось траплялося, не знаходилось людини, яка може провести доступний по фінансах, нескладний у виконанні, але все ж таки оригінальний майстер-клас. Мені вдавалося тоді їм допомогти і швидко створити щось з нічого ;-)
У мене завжди повно залишків тканин, які просто не піднімається рука викинути. І вони терпляче чекають свого зіркового часу у коробках. Того разу пощастило кільком клаптикам тафти, тасьмі та атласу, які примудрилися напрочуд гарно підійти за кольором.

Неправильної форми клаптики були зібрані у декоративні подушки буквально на одному диханні, шилися прямо під час зйомки, без усілякої підготовки. На зворотному боці - потаємна застібка-блискавка, в куточку - два кумедні хвостики, схожі на ніжки чи на краватки.

Чому я про них згадала? Мабуть, тому, що в моєму житті починається новий період - облаштування власного будинку. І невдовзі доведеться займатися й текстильним оформленням кімнат. Старша донечка просить жовту кімнату, а молодша - червону. Не фарбувати ж стіни кімнати 4-річної дівчинки у червоний колір... От і виринули з памяті ці подушечки, дякую їм, що підказали мені ідею. Може, до зими реалізую...

Одяг для вікон

Друзі нашої сім'ї, нарешті, закінчують оздоблювальні роботи у своєму будинку. Дуже за них радію і з величезним задоволенням погодилась допомогти їм "одягнути" вікно у вітальні. Віконечко виходить на веранду, тому зашторювати його немає потреби. Отже, "одежинка" має чисто символічну функцію. Тюль вони вибрали самостійно, і довелось виходити з того, що є.
Я докупила сніжно-білої блискучої органзи та креп-сатину і зробила ось таку композицію:

Нижня тюль має досить складний візерунок - атласні, сіруваті та бискучо-білі смуги плюс чорні та білі переплетені атласні овали. До того ж, цієї тканини було малувато на добротні зборки. Тому по боках я додала подвійні смуги з білого креп-сатину - ширина стала трохи більшою, а сама штора набула більш довершеного вигляду.

 Верхня декоративна штора - своєрідна рамка для тюлю. Подвійна широка смуга креп-сатину зверху (прямо у неї вставлений карниз), по боках дві рамки, у які вставлена призборена органза.

Спочатку хотіла закласти складки - по краях в одну сторону, по центру - в іншу. Як тільки не мудрувала - повністю заметувала ці складки, навіть розлінувала аркуш паперу і по ньому вимірювала ці складки. Але органза таки перемогла - не хоче вона у складки складатися! З'їзджає, сповзає, пружинить... Врешті-решт я здалася і зробила зборки - дві по краях і дві по центру. Виглядає досить цікаво - святково і трохи легковажно).

На додачу зробила два підхвати на магнитах. Знайшла обрізки дуже пасуючої сюди тканини - сірі та чорні смужечкки, та ще й гофоровані. Получилися об'ємні кільця на прозоро-білих трояндах - на тюлю їх майже не видно, настільки співпадають з малюнком тканини.

 А куточки штор можна підколоти такими ж квітками, тільки не на магнитах, а на англійських булавках.

Можливо, штори вийшли й недосконалі, ще десяти сантиметрів карнизу явно не вистачає. Але у кімнатці тепер набагато затишніше, яскравіше та урочистіше.